Юдита й Олоферн (Караваджо)

Юди́та й Олофе́рн (італ. Giuditta e Oloferne) - картина італійського художника епохи бароко Мікеланджело да Караваджо, написана 1599 року, за мотивами старозавітної, другоканонічної історії з «Книги Юдити».

Історичний контекст Існує думка, що художник був присутнім на страті Беатріче Ченчі, відомої в світовій культурі як убивця власного батька (деспота в родині та розпусника). Так, Караваджо вивчав відтинання голови для того, щоб його картина виглядала реалістичнішою. Саме тому «Юдита та Олоферн» має настільки реалістичний і яскравий вигляд. Це не єдина картина художника, присвячена темі стинання голови: варті згадки «Обезголовлення Івана Хрестителя» (1608), «Давид і Голіаф» (1610). Також існує версія, що Олофернове обличчя - це автопортрет Караваджо. Тоді з психоаналітичного погляду можна сказати, що це прояв сублімації Караваджо в картині - він бажає бути жертвою. Дослідники його творчості висувають різні гіпотези про сексуальні збочення художника, про мазохістські в тому числі. Припускають, що моделлю Юдити була Мадаллена Антоньєті, котра згідна за поліцейським звітом 1605 року, «вешталась на П'яцца Навона», цей вираз був евфемізмом, що означав проституцію.