Астроном (Вермер)

Астроном (нід. De astronoom) - картина голландського художника Яна Вермера, створена в 1668 році. Інтерпретація сюжету повністю відкрита для глядача: зображеного чоловіка ідентифікують як філософа, геометра або навіть астролога. Така різноманітність тлумачення пояснюється наявністю різноманітних об'єктів, пов'язаних із науковими дослідженнями: компаса, астролябії та небесної кулі. Наприклад відкритий на столі підручник з астрономії Андріана Метіуса та картина на стіні «Знаходження Мойсея» разом уособлюють поєднання знання про небо з релігійним натхненням. Таким чином творчості Вермера притаманний складний алегоричний зміст. Його картини, в переважній більшості, представлені сюжетом на побутові сцени, де здебільшого жінки виконують якусь роботу або грають на музичних інструментах. Лише на двох картинах, одна з яких «Астроном», Вермер зобразив самотнього чоловіка.

Протягом своєї історії картина «Астроном» змінила багато власників, серед яких були голландці, англійці та французи. Свого часу картина «Астроном» разом із «Алегорією живопису» привернули увагу Гітлера. Разом вони мали зайняти одне з головних місць в художній галереї європейського культурного комплексу, який останній планував побудувати в Лінці. «Астронома» разом з іншими витворами мистецтва союзні війська знайшли в одній із соляних шахт австрійського міста Альтаусзе.

1949 року картину повернули Гі де Ротшильду - нащадку попередніх власників, у яких «Астронома» конфіскували за розпорядженням нацистської верхівки. Ротшильд володів нею до 1983 року, доки не передав у власність Франції як сплату податку на спадщину. Своєю чергою уряд передав картину до фонду музею Лувр, де вона під інвентарним номером RF 1983-28 зберігається дотепер.

Історія Картина «Астроном» створювалася в період пізньої творчості художника. Майже одразу після написання її придбав колекціонер предметів мистецтва з Роттердама - Адріан Патс (нід. Adriaen Paets). У його власності картина перебувала до 1686 року, а потім за заповітом відійшла до його сина - також Адріана Патса. Наступні відомості про «Астронома» з'являються в 1720 році, в яких повідомлялося, що в 1713 році картина потрапила до колекції мешканця Амстердама - Гендріка Сорга (нід. Hendrik Sorgh). Останній в свою чергу продав «Астронома» Говерту Лотену (нід. Govert Looten). Після нього картина потрапила до мешканця Амстердама - Якоба Краммера Сімонсзона (нід. Jacob Crammer Simonsz). Він, своєю чергою, в 1778 році продав «Астронома» Жану Етьєну Фізо (фр. Jean Etienne Fizeaux). Після його смерті картина перейшла до дружини покійного, у власності якої перебувала до 1784 року. З 1784 по 1785 рік «Астрономом» володіли артдилери Пітер Фуке (фр. Pieter Fouquet) та Александр-Жозеф Пайє (фр. Alexandre-Joseph Paillet). В 1785 році новим власником став колекціонер витворів мистецтва - Ян Дансер Нейман. Він продав картину на аукціоні, що відбувся 16 серпня 1797 року. Новим власником став Ян Янсзон Гільдеместер й «Астроном» зайняв місце у відомій художній галереї Гільдеместера. В 1800 році картину придбав англійський історик мистецтва та артдилер Майкл Браян, який привіз її до Лондона. Через чотири роки «Астроном» потрапив до колекції Джона Гіббонса, що мешкав у Бірмінгемі. Наступні відомості про картину з'являються у 1857 році, коли Вільям Гіббонс продав її французькому колекціонерові з Руану - Леопольду Дубле (фр. Léopold Double). У травні 1881 року «Астроном» потрапив до артдилера Леона Гоше, у якого її придбав французький фінансист, власник виноградників, меценат, представник французької гілки Ротшильдів - Альфонс Джеймс де Ротшильд. В 1905 році картину успадкував його нащадок - Едуард Етьєн Альфонсо де Ротшильд. В 1940 році після окупації Франції вермахтом картину конфіскували на користь Адольфа Гітлера. Вона потрапила до нього після того, як була викрадена з Парижу під час окупації Франції. Відповідальний за конфіскацію творів мистецтва на окупованих територіях Альфред Розенберг у приватному листуванні з помічником Гітлера, коментуючи факт викрадення картини для фюрера, наголошував: «Я вважаю, що це принесе йому велику радість». «Астроном» був в деякій мірі певним відображенням націоналістичних амбіцій Гітлера, оскільки картини уособлювала ранні «німецькі» наукові досягнення. Надмірна увага до картин Вермера з боку нацистської верхівки була викликана наступним. З середини 1930-х років і впродовж війни Гітлер та його прибічники розпочали грандіозний проєкт з колекціонування витворів мистецтва. Здебільшого обманом та грабунком на нових загарбаних територіях вони змогли накопичити величезну кількість культурних скарбів. Як з'ясувалося згодом Гітлер був палким шанувальником творчості Вермера, а основним конкурентом у колекціонуванні був лише Герман Герінг. За задумом Гітлера в місті Лінц мали збудувати європейський культурний комплекс з художньою галереєю у центрі. У ній ключове місце відводилося картині Вермера «Астроном», яка відігравала в житті Гітлера особливу роль. Разом із «Алегорією живопису» вона мала зайняти головне місце в художній галереї, більш відомої як музей фюрера (нім. Führermuseum). Після того, як стало очевидним, що Третій Рейх стрімко програвав війну, картину разом з іншими витворами мистецтва вирішили врятувати від авіабомбардувань союзних військ. В 1945 році її привезли до соляної шахти поблизу невеликого австрійського міста Альтаусзе. Саме там, серед вісімнадцяти тунелів, які розкинулися на 67 кілометрів, картину знайшли разом зі ще 6500 витворами мистецтва. В 1949 році «Астронома» повернули нащадку колишніх власників - Гі де Ротшильду. В 1983 році він передав картину у власність держави, як оплату податку на спадщину. Після цього картина потрапила до музею Лувр

Сюжет Дослідники творчості Вермера вважать, що картину «Астроном» не можна розглядати лише як відображення тогочасної науки чи художнє вираження передових наукових поглядів Коперника в астрономії. За часів Вермера було прийнято вважати, що природні явища, включно з небесами, були проявом божественної волі Творця, який нічого не створив без певної на те причини. З такого тлумачення випливало, що природа Божого творіння містила моральний урок або певне застереження. На думку голландського історика, історика з науки, професора сучасної історії в Гронінгенському університеті в Нідерландах Класа ван Беркеля «Астроном» є поєднанням стародавньої мудрості (картина на стіні праворуч «Знаходження Мойсея») і сучасної науки, представленої різними науковими приладами на столі. Не слід забувати, що ідея науки як узгодженого та всеосяжного комплексу знань, у звичному для нашого розуміння вигляду, за тих часів тільки зароджувалася. Головними конкурентами на цьому шляху були глибоко вкорінені в суспільстві філософські та релігійні догмати. У минулому дослідники піддавали сумніву приналежність зображеного чоловіка до астрономії, посилаючись на очевидну відсутність телескопа та його працю вдень. Існувало певне припущення, що зображеним був саме астрологом, який зображений за складанням гороскопу чи дослідженням світового порядку через рух небесних тіл. У ті часи астрономія та астрологія ще тісно перепліталися, проте існував чіткий поділ між ними та фізикою. Такі відомі астрономи, як Йоганнес Кеплер і Тихо Браге практикували астрологію. Кеплер, наприклад, вірив, що планетарні конфігурації насправді фізично впливають на людей, а також на погоду. Він відстоював ідею, що між небесними явищами та земними подіями можна встановити певний зв'язок.

Більшість сучасних істориків сходяться на думці, що чоловік, зображений на картинах «Астроном» і «Географ», це Антоні ван Левенгук. Цей нідерландський вчений народився й виріс в одному місті з Вермером. Про дружні стосунки між ними говорить той факт, що після смерті Вермера довіреною особою для нагляду за його борговими зобов'язаннями міський суд призначив саме Антоні ван Левенгука. Саме він детально описав майно та картини, якими володів художник. Ван Левенгук отримав кваліфікацію міського землеміра в 1669 році й, приблизно в той час, були завершені обидві картини. Це дозволяє припустити, що художник створив картини на його честь. Американська дослідниця історії, письменниця та філософ Лаура Снайдер вважає це припущення непереконливим. За її переконанням привабливість історії їхнього життя та творчості полягає в тому, як обидва чоловіки зіграли ключову роль у кардинальній зміні уявлення про бачення - художнє та наукове.