Вітрувіанська людина
«Вітрувіа́нська люди́на» - знаменитий малюнок італійського художника Леонардо да Вінчі, що супроводжується пояснювальними написами; виконаний приблизно в 1490 році і поміщений в одному з його журналів. На ньому зображена фігура оголеного чоловіка в двох накладених одна на іншу позиціях: з розведеними в сторони руками і ногами, вписана в коло; з розведеними руками та зведеними разом ногами, вписана в квадрат. Малюнок і пояснення до нього іноді називають канонічними пропорціями.
Малюнок написано пером, чорнилом та аквареллю з допомогою металевого олівця, його розміри 34,3×24,5 сантиметри. Знаходиться в колекції Gallerie dell'Accademia у Венеції.
Згідно з супровідними записами Леонардо, він був створений для визначення пропорцій людського (чоловічого) тіла, як воно описане в трактатах античного римського архітектора Вітрувія (лат. Vitruvius), який написав про людське тіло:
Кисть становить чотири пальці
Ступня складає чотири кисті
Лікоть становить шість кистей
Зріст людини становить чотири лікті (і відповідно 24 кисті)
Крок дорівнює чотири лікті
Розмах людських рук дорівнює зросту
Відстань від лінії волосся до підборіддя становить 1/10 зросту
Відстань від маківки до підборіддя становить 1/8 зросту
Відстань від маківки до сосків становить 1/4 зросту
Максимум ширини плечей становить 1/4 зросту
Відстань від ліктя до кінчика руки становить 1/4 зросту
Відстань від ліктя до пахви становить 1/8 зросту
Довжина руки становить 2/5 зросту
Відстань від підборіддя до носа становить 1/3 довжини обличчя
Відстань від лінії волосся до брів становить 1/3 довжини обличчя
Довжина вух становить 1/3 довжини обличчяПовторне відкриття математичних пропорцій людського тіла в XV столітті, зроблене Да Вінчі та іншими вченими, стало одним з великих досягнень, що передували італійському ренесансу.
Малюнок сам по собі часто використовується як неявний символ внутрішньої симетрії людського тіла і Всесвіту в цілому.
При дослідженні малюнка можна помітити, що комбінація розташування рук і ніг у дійсності дає дві різні позиції. Поза з розведеними в сторони руками і зведеними разом ногами вписується у квадрат. З іншого боку, поза з розведеними в сторони руками і ногами вписується в коло. При детальніших дослідженнях, виявляється, що центром кола є пуп фігури, а центром квадрата статеві органи. Пізніше за цією ж методикою Ле Корбюзьє склав свою шкалу пропорціонування - Модулор, що вплинула на естетику архітектури XX століття.